Корсунь – Шевченківський

Корсунь-Шевченківський історико-культурний заповідник

Палацово-парковий ансамбль

http://ukrainainkognita.org.ua/Ukr/Misto/korsun/park.htm

 Про існування парку з музеєм Корсунь-Шевченківської битви я довідався наприкінці 90-х. Мені казали, що непоганий парк, але побачити я очікував зовсім інше. "Мало я бачив провінційних парків". Але побачене мене дуже здивувало й привело у захват. 

 Захоплення моє почалося відразу після спуску до Росі у напрямку вулиці Острів Коцюбинського, відразу коли я побачив декоративні башти над брамою головного входу. А після першого рукава Росі - справжнього кам'яного каньйону мене охопив екстаз. 

 Великий палац, купа інших естетично привабливих споруд маєтку, флігель, каплиці - я просто не уявляв, що таке можна побачити на півночі Черкаської області. Дещо зіпсувала перше враження військова техніка, розташована перед палацом. Також зовсім недоречне розташування в самому палаці музею Корсунь-Шевченківської битви. Невже Радянський Союз був настільки бідним, що не міг збудувати окреме приміщення для того, щоб увічнити пам'ять своїх героїв? 

 Споруди маєтку оточує прекрасний парк, розбитий на кількох островах Росі. Можливо його можна було б назвати рядовим провінційним парком якби не мав він такого цікавого рельєфу та не розрізали б його кам'янисті рукави Росі. А так його можна назвати "гідропарком" (особливо враховуючи те, що сюди влітку сходиться й з'їжджається сила-силенна "купальщиків"). Про непересічність цього парку говорить і його вік - більше двох століть для парку вік немалий. 

 В цілому палацово-парковий ансамбль дуже своєрідний і мало схожий на інші подібні ансамблі нашої країни. Зараз він складається з ландшафтного парку, палацу, триповерхового флігеля, в'їздної брами з господарською добудовою, швейцарського будиночку, колишніх приміщень стайні й каретної, манежу, лазні, будинку головної контори та двох православних каплиць.

 Палацовий ансамбль у Корсуні почав будувати Станіслав Понятовський у 1789 році як свою літню позаміську резиденцію. Основою ансамблю став великий кам'яний палац закладений того ж року. Архітектором палацу був Я.Д.Ліндсей. Палац збудували у стилі неоготики. Спочатку це була двоповерхова споруда зведена з цегли й дерева, яка мала п'ятистінний тамбур головного входу та бічні ризалити. У 30-40-х роках ХІХ століття палац зазнав значних перебудов, які здійснювали нові власники Корсуня Лопухіни-Демидови, після якої він набув рис російського романтизму з елементами неоготики та класицизму. 

 Поряд із палацом у 1782-83 роках звели великий флігель. Первісно це була одноповерхова будівля з'єднана з палацом ордерною галереєю. У ХІХ столітті флігель добудували - він отримав ще два поверхи й перетворився у типову споруду в стилі раннього класицизму. Зараз на третьому поверсі флігелю розташована картинна галерея, яку відкрили у 1977 році. 

 Ще однією цікавою будівлею ансамблю є в'їздна брама. Її збудували в 30-х роках ХІХ століття у формах французької оборонної архітектури. До неї прибудували одноповерховий корпус господарського призначення, а також стайню-каретну. Тоді ж за проектом невідомого архітектора Лопухіни звели одноповерховий цегляний манеж. Вигляд цією споруди неодноразово змінювався в результаті численних добудов. Останні три добудови були зроблені у радянські часи. 

 В 30-40-х роках ХІХ століття була зведена ще одну цікаву споруду ансамблю - швейцарський будинок. Ця двоповерхова дерев'яна споруда має бічні галереї і була збудована для челяді. Розташований будинок на Швейцарському острові. 

 Наприкінці ХІХ століття в маєтку звели каретну, а на початку ХХ - лазні. 

 На території палацового ансамблю розташовані дві православні каплиці. Особливо цікавою є каплиця розташована біля входу у флігель. Її збудували у першій половині ХІХ століття на місці колишньої лютеранської каплички. 

 Палацовий ансамбль Корсуня, який у середині ХІХ століття вважався одним із найбагатших у Європі, оточено ландшафтним парком площею 97 гектарів. Парк було закладено у 1782 році архітектором Жаном-Анрі Мюнцем у стилі англійського ландшафтного парку. За основу для парку використали природний ландшафт кам'янистої заплави та терас річки Рось. Величезні обкатані гранітні брили, скелі, перекати та пороги численних рукавів та протоків Росі у синтезі з існуючими деревними насадженнями створюють дуже оригінальну паркову композицію. Доповнюють цю композицію малі архітектурні форми: альтанки, містки (особливо цікавим є "Чортів міст" перекинутий над каньйоном), скульптурні зображення, світильники. На одному з островів на узвишші залісненого пагорба ще за часів Понятовського у скелі висікли грот. Грот цей існує і зараз (на жаль, до нього я не потрапив, бачив лише здалеку).

 В радянські часи парк, що отримав назву "Парк ім. Леніна", набув рис відвертої провінційності та поступово руйнувався. Його реконструкція почалась лише у 80-х роках ХХ століття, а у 1994 році його включили в склад Корсунь-Шевченківського державного історико-культурного заповідника. Зараз у парку зростає близько 300 видів рослин, які формують досить оригінальні ландшафти. Особливо цікавими є гора Янталка, повністю засаджена бузком та Князівська алея ялин.

 Парк перебуває зараз не в найкращому стані (за загальною доглянутістю я б поставив йому "четвірку"). Не сподобалось мені й те, що доглядається лише центральна частина парку, а паркові стежки виводять до якихось дачних будиночків. Але, на мою думку з палацово-паркового комплексу у Корсуні можна зробити видатний туристичний об'єкт, що зможе конкурувати з багатьма українськими парковими ансамблями.