Вівторок, 19.03.2024, 10:13

Україна Неймовірна

Меню сайту









Форма входу
Пошук
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

                

Труханів острів

Труханів острів. Прекрасний острів, розташований навпроти міських пристаней і відділений від лівого берега Дніпра рукавом Черторсема, вабив у свої простори киян. Посеред острова існувало Долобського озеро, на берегах якого, як вважали, "збиралися за старих часів князі київські та чернігівські зі своїми дружинами для нарад між собою з питань загальнодержавним і для переговорів про війну і мир з кочовим народом, половцями".


За однією з версій, назва острова походить від імені половецького хана Тугоркана. Наприкінці ХІ століття тут нібито перебувала літня резиденція його дочки, яка була дружиною київського князя Святополка Ізяславича. А ще раніше, в часи Київської Русі, на Трухановому стояло поселення Ольжіші, що належало знаменитої княгині Ользі.

З початку ХVІ століття острів став предметом постійних територіальних суперечок між Пустинно-Микільський монастир та Київським магістратом. У 1534 році київський воєвода Андрій Німіріч дарував його вищезазначеного монастиря, а на додачу - рибні промисли на річці Чорторий. Але минуло сто років, і острів знову повернули місту, у розпорядженні яких він залишався до середини ХІХ століття і використовувався в основному для заготівлі сіна. Після спорудження на його території у 1856 році парового млина і судноремонтних майстерень виникла слобідка, яку й прозвали Трухановим островом.
На Трухановому острові розташовувався парк "Ермітаж", який користувався популярністю завдяки існував там кафешантанного театру.
На той час це було одне з найбільш популярних місць серед київської знаті.

Також на острові перебувало літнє приміщення київського яхт-клубу, майстерні місцевих пароплавних товариств (у затоці "Старого") і кілька дач. У 1898-му на честь відкриття яхт-клубу Труханів відвідав імператор Микола ІІ.
У 1920-1930 рр.. тут проживало приблизно 4 тисячі чоловік, була своя церква - Святої Катерини, вилося близько 20 вулиць і провулків.
У 1943-м слобідку спалили німці - під час оборони Києва від наступаючого Радянської армії. Можливо, задля забезпечення стратегічно важливого огляду.
Після численних історичних перипетій з кінця 1940-х острів почали активно облагороджувати.
Висадили десятки тисяч дерев та кущів, прибрали пляжі. Тут відкрили водно-спортивні бази великі київські заводи і спортивні товариства - з літніми фанерними будиночками, прокатом човнів, скутерів, яхт.


До 1957 року, поки не спорудили Парковий міст між Набережним шосе і Трухановим островом, великим незручністю була переправа через Дніпро на лівобережні бази і піщані пляжі. Тому міська влада запустили катери, що прозвали в народі «личаками» за їх характерну форму. У недільні дні найжвавішій на Подолі була вулиця Героїв Трипілля - саме вона вела до причалу переправи. Вистоявши довгу чергу, кияни переправлялися на острів, де їх чекали теплий оксамитовий пісок, гілля плакучих верб, щедре сонце, і лагідна вода. Звідси відкривався чудовий краєвид на порослі лісом кручі, золоті бані церков та дніпровські дали.
Нині Труханів острів є одним з найбільш популярних місць відпочинку влітку серед киян, особливо серед молоді.