Труханів острів
Труханів острів. Прекрасний острів, розташований
навпроти міських пристаней і відділений від лівого берега Дніпра рукавом
Черторсема, вабив у свої простори киян. Посеред острова існувало Долобського
озеро, на берегах якого, як вважали, "збиралися за старих часів князі
київські та чернігівські зі своїми дружинами для нарад між собою з питань
загальнодержавним і для переговорів про війну і мир з кочовим народом,
половцями".
За однією з версій, назва острова походить від імені
половецького хана Тугоркана. Наприкінці ХІ століття тут нібито перебувала літня
резиденція його дочки, яка була дружиною київського князя Святополка
Ізяславича. А ще раніше, в часи Київської Русі, на Трухановому стояло поселення
Ольжіші, що належало знаменитої княгині Ользі.
З початку ХVІ століття острів став
предметом постійних територіальних суперечок між Пустинно-Микільський монастир
та Київським магістратом. У 1534 році київський воєвода Андрій Німіріч дарував
його вищезазначеного монастиря, а на додачу - рибні промисли на річці Чорторий.
Але минуло сто років, і острів знову повернули
місту, у розпорядженні яких він залишався до середини ХІХ століття і
використовувався в основному для заготівлі сіна. Після спорудження на його
території у 1856 році парового млина і судноремонтних майстерень виникла
слобідка, яку й прозвали Трухановим островом.
На Трухановому острові розташовувався парк
"Ермітаж", який користувався популярністю завдяки існував там
кафешантанного театру. На той час це було
одне з найбільш популярних місць серед київської знаті.
Також на
острові перебувало літнє приміщення київського яхт-клубу, майстерні місцевих
пароплавних товариств (у затоці "Старого") і кілька дач. У 1898-му на
честь відкриття яхт-клубу Труханів відвідав імператор Микола ІІ.
У 1920-1930 рр.. тут проживало приблизно 4 тисячі чоловік,
була своя церква - Святої Катерини, вилося близько 20 вулиць і провулків.
У 1943-м слобідку спалили німці - під час оборони Києва
від наступаючого Радянської армії. Можливо, задля забезпечення стратегічно
важливого огляду.
Після численних історичних перипетій з кінця 1940-х острів
почали активно облагороджувати. Висадили
десятки тисяч дерев та кущів, прибрали пляжі. Тут відкрили водно-спортивні бази
великі київські заводи і спортивні товариства - з літніми фанерними
будиночками, прокатом човнів, скутерів, яхт.
До 1957 року, поки не спорудили Парковий міст між
Набережним шосе і Трухановим островом, великим незручністю була переправа через
Дніпро на лівобережні бази і піщані пляжі. Тому
міська влада запустили катери, що прозвали в народі «личаками» за їх характерну
форму. У недільні дні найжвавішій на Подолі була вулиця Героїв Трипілля - саме
вона вела до причалу переправи. Вистоявши довгу чергу, кияни переправлялися на
острів, де їх чекали теплий оксамитовий пісок, гілля плакучих верб, щедре
сонце, і лагідна вода. Звідси відкривався чудовий краєвид на порослі лісом
кручі, золоті бані церков та дніпровські дали.
Нині Труханів острів є одним з найбільш популярних місць
відпочинку влітку серед киян, особливо серед молоді.
|