Ки́єво-Пече́рська ла́вра
Ки́єво-Пече́рська ла́вра —
державний музейний комплекс, який частково використовується як монастир і резиденція київського митрополита Української православної церкви
Московського патріархату.Заснований
у 1051 році монахами Антонієм і Феодосієм у печерах біля літньої княжої резиденції Берестово поблизу Києва. Першим ігуменом монастиря став преподобний Варлаам Печерський, колишній боярин. В 1058 році, попросивши
благословіння преподобного Антонія, преподобний Варлаам побудував над печерою
дерев'янну церкву в честь Успіння Пресвятої Богородиці. В одинадцятому
столітті монастир став центром розповсюдження і затвердження християнства в
Київській Русі. У дванадцятому столітті монастир отримав статус «лаври»
— головного великого монастиря. Києво-Печерській лаврі було підпорядковано
багато дрібних монастирів і так названі пустелі (зокрема, Китаєвська,
Микільська та інші під Києвом) з їхніми угіддями і кріпаками в Україні, в Росії
і в Білорусії. Свого часу Києво-Печерська лавра зіграла важливу роль у розвитку
давньоруської культури, була центром літописання. Тут перекладалися на церковно-слов'янську мову і
переписувалися твори іноземних авторів. У лаврі працювали відомі літописці Нестор (автор «Повісті временних літ»), Нікон,
Сільвестр. У тринадцятому столітті було складено «Києво-Печерський патерик» — важливе
джерело історії Києва.Києво-Печерська лавра здійснювала широке будівництво ще з
одинадцятого століття (Успенський собор, Троїцька надбрамна церква). Наприкінці
дванадцятого століття навколо Києво-Печерської лаври було зведено оборонні
стіни (у 1240 році вони були зруйновані ордами Батия).
У 1698—1701 році паралельно до них було споруджено нові фортечні стіни з
бійницями і баштами. У 1731—1744 році споруджено Велику Лаврську дзвінницю,
висота якої — 96,52
метра.На території Лаври поховано багато видатних осіб,
зокрема, біля трапезної — генеральний суддя українського війська Кочубей Василь і полтавський полковник І.Іскра. У церкві Спас на Берестові —
засновник Москви Юрій Долгорукий. Трагічні події після 1917 року послужили
поштовхом до тотального винищування православного духівництва і всього, що було
зв'язано з Православною Церквою. 25 січня 1918 року в стінах Лаври був
замучений перший новомученик російський митрополит Київський і Галицький
Володимир, а в 1920 році Лавру закрили. В 1941 році, відступаючими радянськими
військами було заміновано та підірвано Свято-Успенський собор. Під час
німецької окупації Києва монастир удалося відродити, але не надовго — у 1961
році ченців знову вигнали зі стін обителі. 25 червня 1988 року уперше відбулася
Божественна Літургія в печерному храмі преподобного Феодосія на Далеких
печерах. В ніч з 7 на 8 жовтня 2007 року було зруйновано браму до Нижніх Печер зведену в 1850
році. Ця брама була відновлена стараннями лаврських ченців 7 грудня 2007 року.
|