Україна Неймовірна - Національна опера України імені Тараса Шевченка
Субота, 10.12.2016, 18:30

Україна Неймовірна

Меню сайту









Форма входу
Пошук
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

                

Національна опера України імені Тараса Шевченка

Національна опера України імені Тараса Шевченка - уславлений творчий колектив, знаний в усьому світі. Він має велику історію, освячену багатьма непересічними, важливими для національної культури подіями, іменами митців, творчість котрих полишила яскравий слід на музичній сцені. Виконавські традиції Національної опери України сформувалися на міцному фундаменті бездоганного професіоналізму та естетиці європейського гуманізму.

Впродовж усієї своєї діяльності перший театр України сповідував два важливих принципи - був справжньою музичною академією і водночас творчою лабораторією, де в горнилі мистецьких пошуків народилися сотні оперно-балетних вистав, багато з яких ввійшли до золотого фонду української культури.

Історія Національної опери України, порівняно з іншими значними театрами світу, відносно коротка. Постійна оперна трупа була організована у Києві тільки в 1867 р. і стала поряд з театрами Москви і Петербурга однією з кращих у Російській імперії.

Проте, артистичні традиції наших пращурів сягають значно глибших часів.

У 70-х рр. ХVІІІ ст. у Києві давали музичні вистави приватні театри, зокрема й кріпацькі, де поруч з талановитими акторами-українцями виступали першокласні митці із Європи. У 1780 р. тут було створено й аматорську трупу з оркестром.

У 1805 р. (за іншими даними 1803 р.) підняв завісу перший Київський міський театр на 470 місць (архітектор Андрій Меленський), у якому йшли драматичні вистави російською і польською мовами. Досить часто тут давали опери і навіть балети. Виступали уславлені артисти М.Щепкін, П.Мочалов, А.Олдрідж, Л.Млотковська, К.Жівокіні.

У 30-50-х рр. ХІХ ст. звичними стають короткотривалі гастролі італійських оперних труп, які знайомили киян із найновішим європейським репертуаром.

Епізодичний показ оперних вистав, які знаходили все більше і більше прихильників, не задовольняв інтелектуально-естетичних потреб великого міста, особливо після того, як у 1834 р. тут відкрили Університет св. Володимира, що сприяло формуванню у Києві значного прошарку наукової та культурної інтелігенції, яка й порушила питання про відкриття у місті оперного театру. Але у Петербурзі до прохань із провінції поставилися більш ніж прохолодно, вважаючи, що оперно-балетне мистецтво - прерогатива виключно імператорських театрів, які діяли тоді у Петербурзі та Москві. Остаточним поштовхом до заснування у Києві постійної музичної трупи став грандіозний успіх двох сезонів італійської опери (1866 - 1867), яка, власне, й започаткувала постійний і систематичний показ музичних вистав у місті над Дніпром.